«Кожна крапля води – мініатюра світу»

«Соком життя» назвав воду великий художник, вчений і мислитель, Леонардо да Вінчі. Беручи до уваги те значення, яке має вода для життєдіяльності людини і всього живого на Землі, в промисловому та сільськогосподарському виробництві ніхто не має сумніву в тому, що вода – одна з найдорогоцінніших скарбниць нашої планети. Здавна говорили: «Де вода – там життя».     3/4 нашої планети займають води  океанів, морів, рік і озер.   Якщо воду рівномірно розподілити по поверхні Землі, то товщина її шару складе  4 км.  Учені жартують: «Її радше було б назвати – ВОДА, а не ЗЕМЛЯ». 

Зростання міст, бурхливий розвиток промисловості, інтенсифікація сільського господарства, значне розширення площ зрошувальних земель, покращання культурно-побутових умов та ряд інших факторів все більше ускладнюють проблеми забезпечення водою. Дефіцит прісної води уже зараз став світовою проблемою.

Тому й не дивує офіційне рішення Генеральної Асамблеї ООН (резолюція 47/193 від 22 грудня 1992 року) про щорічне відзначення Всесвітнього дня водних ресурсів, яке було прийняте на Конференції з навколишнього середовища і розвитку (ЮНСЕД), що відбулася в 1992 році в Ріо-де-Жанейро. З 1993 року  22 березня відзначається День води, який  дає унікальну можливість нагадати людству про надзвичайну важливість водних ресурсів для навколишнього середовища і розвитку суспільства. Практичні зусилля можуть допомогти  поглибити суспільне розуміння як проблем, так і шляхів їх подолання у цій сфері.

Крім того, що вода є невід’ємною складовою існування флори і фауни нашої планети, життєдіяльності людини в сільськогосподарській, промисловій, побутовій сферах, вона ще й  становить основу нашого тіла. Всередині нас течуть річки й струмочки. А самі ми - не що інше, як система сполучених посудин, по яких рухаються потоки різноманітних рідин, взаємодіючих між собою. Наше життя підтримується хімічними реакціями у водному розчині, надходженням поживних речовин в клітини через міжклітинну рідину і видаленням відпрацьованих продуктів. Організм дорослої людини десь на 70 відсотків складається з води. А процес старіння, по суті справи, - це втрата клітинами вологи і виснаження водних ресурсів організму.  Вода в організмі людини розподілена нерівномірно:   найбільше її містить головний мозок - 90 відсотків, в крові - близько 81 відсотка, у м'язах - 75. Навіть у кістках її - 20 відсотків. Всі ці дані набувають абсолютно особливий сенс і підштовхують нас до висновку, що самі ми - не що інше, як  “вода, що має душу”.

Здається, що може бути більш звичайним, ніж вода? Знайома зі шкільних років як "рідина без смаку, кольору і запаху", вона супроводжує нас усе життя, щодня. Воду вивчали споконвіку   — "товкли її  в ступі", пробували "на смак", розщеплювали хімічними реактивами. Здавалося, що немає в ній нічого особливого. Але не так усе просто з "простою водою". І занадто багато чого в нашому житті залежить від неї, щоб відноситися до цієї непримітної рідини як до повсякденного "навколишнього середовища". Сенсаційні  припущення чи відкриття (від одного до другого лише крок), зроблені  вченими в багатьох країнах світу, змушують сьогодні "дивитися на воду" набагато серйозніше. Вчені вважають, що вода не просто стихія.  Вона розпізнає спрямовані до неї інформаційні сигнали, і тому її можна програмувати і перепрограмовувати, насичувати енергією і навіть відтворювати її унікальні природні властивості. Вона зберігає інформацію про все, з чим стикається.   З'ясувалося, що стан води міняється   під дією багатьох факторів,   і навіть під дією ... людського мислення. Фантастика чи реальність?!

Давайте повіримо вченим, що стверджують: даруйте  позитивні емоції, любіть, дякуйте і поважайте себе і тільки тоді випромінювана  вами енергія зможе огорнути нашу планету хвилями любові, покликаної зберігати і плекати все те, що даровано нам Творцем і те, що створено людськими руками, як і наш Північно – Кримський канал.

Якщо вірити гіпотезі, що людина дійсно “одухотворена  вода", то ми з водою - родичі. А родичів треба любити, поважати, догоджати, дарувати гарний настрій, допомагати у скрутні часи, берегти, щоб жили вони в найкращих умовах довго і щасливо. І вони відповідатимуть нам сторицею!